удостоверять
•
verb, imperfective | ||||
| ||||
| perfective: удостоверить | ||||
| present tense | ||||
| я | удостоверяю •![]() |
мы | удостоверяем •![]() | |
| ты | удостоверяешь •![]() |
вы | удостоверяете •![]() | |
| он/она/оно | удостоверяет •![]() |
они | удостоверяют •![]() | |
| Future | ||||
| я | буду удостоверять •![]() |
мы | будем удостоверять •![]() | |
| ты | будешь удостоверять •![]() |
вы | будете удостоверять •![]() | |
| он/она/оно | будет удостоверять •![]() |
они | будут удостоверять •![]() | |
| past tense | ||||
| он | удостоверял •![]() | |||
| она | удостоверяла •![]() | |||
| оно | удостоверяло •![]() | |||
| они | удостоверяли •![]() | |||
| imperative | ||||
| ты | удостоверяй •![]() | |||
| вы | удостоверяйте •![]() | |||
| verbal adverb | ||||
| verbal adverb | удостоверяя •![]() | |||
| participle | ||||
| present active | удостоверяющий •![]() | |||
| present passive | удостоверяемый •![]() | |||
| past active | удостоверявший •![]() | |||
