удостоверить
•
verb, perfective | ||||
| ||||
| imperfective: удостоверять | ||||
| Future | ||||
| я | удостоверю •![]() |
мы | удостоверим •![]() | |
| ты | удостоверишь •![]() |
вы | удостоверите •![]() | |
| он/она/оно | удостоверит •![]() |
они | удостоверят •![]() | |
| past tense | ||||
| он | удостоверил •![]() | |||
| она | удостоверила •![]() | |||
| оно | удостоверило •![]() | |||
| они | удостоверили •![]() | |||
| imperative | ||||
| ты | удостоверь •![]() | |||
| вы | удостоверьте •![]() | |||
| verbal adverb | ||||
| verbal adverb | удостоверив •![]() | |||
| participle | ||||
| past active | удостоверивший •![]() | |||
| past passive | удостоверенный •![]() удостоверен • ![]() |
|||
