удовлетворить
•
verb, perfective | ||||
| ||||
| imperfective: удовлетворять | ||||
| Future | ||||
| я | удовлетворю •![]() |
мы | удовлетворим •![]() | |
| ты | удовлетворишь •![]() |
вы | удовлетворите •![]() | |
| он/она/оно | удовлетворит •![]() |
они | удовлетворят •![]() | |
| past tense | ||||
| он | удовлетворил •![]() | |||
| она | удовлетворила •![]() | |||
| оно | удовлетворило •![]() | |||
| они | удовлетворили •![]() | |||
| imperative | ||||
| ты | удовлетвори •![]() | |||
| вы | удовлетворите •![]() | |||
| verbal adverb | ||||
| verbal adverb | удовлетворив •![]() | |||
| participle | ||||
| past active | удовлетворивший •![]() | |||
| past passive | удовлетворённый •![]() удовлетворён • ![]() |
|||
