наложить
•
verb, perfective | |||||||||
| |||||||||
| imperfective: налагать | |||||||||
| imperfective: накладывать | |||||||||
| Future | |||||||||
| я | наложу •![]() |
мы | наложим •![]() | ||||||
| ты | наложишь •![]() |
вы | наложите •![]() | ||||||
| он/она/оно | наложит •![]() |
они | наложат •![]() | ||||||
| past tense | |||||||||
| он | наложил •![]() | ||||||||
| она | наложила •![]() | ||||||||
| оно | наложило •![]() | ||||||||
| они | наложили •![]() | ||||||||
| imperative | |||||||||
| ты | наложи •![]() | ||||||||
| вы | наложите •![]() | ||||||||
| verbal adverb | |||||||||
| verbal adverb | наложив •![]() | ||||||||
| participle | |||||||||
| past active | наложивший •![]() | ||||||||
| past passive | наложенный •![]() наложен • ![]() |
||||||||
