уговорить
•
verb, perfective | ||||
| ||||
| imperfective: уговаривать | ||||
| Future | ||||
| я | уговорю •![]() |
мы | уговорим •![]() | |
| ты | уговоришь •![]() |
вы | уговорите •![]() | |
| он/она/оно | уговорит •![]() |
они | уговорят •![]() | |
| past tense | ||||
| он | уговорил •![]() | |||
| она | уговорила •![]() | |||
| оно | уговорило •![]() | |||
| они | уговорили •![]() | |||
| imperative | ||||
| ты | уговори •![]() | |||
| вы | уговорите •![]() | |||
| verbal adverb | ||||
| verbal adverb | уговорив •![]() | |||
| participle | ||||
| past active | уговоривший •![]() | |||
| past passive | уговорённый •![]() уговорён • ![]() |
|||
