разучить
•
verb, perfective | ||||
| ||||
| imperfective: разучивать | ||||
| Future | ||||
| я | разучу •![]() |
мы | разучим •![]() | |
| ты | разучишь •![]() |
вы | разучите •![]() | |
| он/она/оно | разучит •![]() |
они | разучат •![]() | |
| past tense | ||||
| он | разучил •![]() | |||
| она | разучила •![]() | |||
| оно | разучило •![]() | |||
| они | разучили •![]() | |||
| imperative | ||||
| ты | разучи •![]() | |||
| вы | разучите •![]() | |||
| verbal adverb | ||||
| verbal adverb | разучив •![]() | |||
| participle | ||||
| past active | разучивший •![]() | |||
